Поліну довели до нервового зриву, а потім залишили всією сім’єю.
— Мамо, ти що, знову картоплю готуєш? Я не хочу картоплю, — почала вередувати донька Катя.
— А я хочу курку, зроби краще курку! — додав син Костя.
— Я не ваша куховарка, що готую, те й їстимете, — відповіла Поліна.
— А ось бабуся завжди питає, що ми хочемо їсти, і готує саме те, що ми просимо, — не вгамовувалася донька.
— Так у вашої бабусі часу багато, вона нічим іншим не займається… А я весь день працюю, жахливо втомлююся, ще й увечері продовжую працювати вдома, і ніхто з вас навіть не допомагає мені.
— Ти весь день сидиш перед комп’ютером… теж мені робота, — відмахнувся син.
— А бабуся каже, що ти на роботі з чоловіками фліртуєш, це як? — запитала донька.
— Не слухай бабусю, вона лише намагається налаштувати вас проти мене, — сказала Поліна, розуміючи, що свекруха вже давно підбурює дітей.
Мало того, що чоловік перестав підтримувати її, відвернувся від неї, так ще й діти віддалилися. Одного п’ятничного дня Поліна почувалася погано, але їй потрібно було завершити звіт. Вона залишилася вдома, але не відривалася від ноутбука. Голова розривалася від болю, але роботу треба було доробити. У цей момент прийшла свекруха. Вона, як завжди, перевірила пилюку на полицях, посварилася за їжу, яку Поліна приготувала, а потім забрала дітей до себе. Діти були раді, що залишаться у бабусі.
Через три години Поліна вимкнула ноутбук і подзвонила чоловікові:
— Ти де?
— О, нарешті ти помітила, що мене вдома немає. Я сьогодні з дітьми залишуся у мами, бо там нас хоча б хтось любить і приділяє увагу.
— Ти що, жартуєш? Припини ці концерти, — відповіла Поліна, але чоловік просто вимкнув телефон. Наступного дня сім’я на чолі зі свекрухою повернулася додому. В цей час Поліна мила вікна.
— О, ну хоч розуму набралася за ніч, прибирати вдома почала, — почала свекруха. Чоловік підтримав її, а діти почали сміятися з Поліни. Вона не витримала і хотіла вже кричати, але раптом усе потемніло перед очима.
Отямилася Поліна в лікарні. Лікарі сказали, що у неї нервовий зрив. Коли її виписали, чоловік вже подав на розлучення. Дітей залишили з ним, бо він подав довідку з лікарні про нервовий зрив у Поліни. Діти були раді, що залишаться з бабусею.
Поліна вирішила переїхати до свого рідного міста, де у неї була квартира, яка дісталася від бабусі. Вона швидко знайшла роботу, оскільки була відмінним спеціалістом. Там же почався роман із новим колегою. Через місяць чоловік з’явився, скаржачись, що йому важко з дітьми. Але самі діти переїжджати до мами не збиралися.
— Поліно, вони ж мене до нервового зриву доведуть! — поскаржився чоловік по телефону.
— Нічого, мене ж ви теж довели, — відповіла Поліна.