Ми зі Стасом обидва виросли в сім’ях із середнім достатком. Я познайомилася з ним, коли працювала манікюрницею в СПА-салоні. У Стаса виявилася справжня «підприємницька жилка», і разом ми вирішили розпочати свій бізнес у сфері обслуговування. Ми багато працювали, брали кредити для розвитку справи. Іноді здавалося, що все може прогоріти, але поступово наша праця почала давати плоди, і наше життя стало кращим.
У Стаса є сестра Тома, якій двадцять років, але в розвитку вона зупинилася десь на рівні 16-річної дівчини. Вона лише мріє про «принца на білому коні». Батьки Стаса попросили нас допомогти їй знайти роботу, і ми взяли Тому на роботу в офіс адміністратором. Проте навіть із найпростішими завданнями вона не справлялася.
Зате амбіцій у неї вистачало:
— Я працюю за двадцять тисяч, а маю отримувати втричі більше, — заявила вона, коли вирішила звільнитися. Ми її не відмовляли — кожен має право на свої рішення, а знайти іншу людину на цю зарплату буде нескладно.
Хоча Тома звільнилася, вона продовжувала жити у нас, що невдовзі обернулося проблемами. Якось Тома прийшла додому і показала ключі від машини.
— Звідки? — здивувався Стас.
— Купила в кредит. Тепер вам платити. Ось, тримайте документи, — і простягла нам кредитний договір.
— Але тут усе оформлено на тебе, — здивовано переглядав документи Стас.
— Хто відкрив тобі кредитну лінію? Як ти плануєш розраховуватися?
— Тут, поруч, новий офіс відкрився. Називається «Кредит усім». Грошей у мене немає, тож платіть ви, — безтурботно відповіла вона.
Стас схопив сестру за комір, кивнув мені, щоб поїхати до батьків, і потягнув Тому, яка пручалася, до машини. Після сімейної ради було ухвалено такі рішення:
1. Повернути машину Томи в автосалон (це зробили, сплативши неустойку).
2. Закрити кредит Томи в «Кредит усім» (теж виконали, знову сплативши неустойку).
3. Тома повертається на роботу до нас в офіс під суворим контролем батьків.
Через два тижні ми з чоловіком подарували Томі новий айфон, про який вона мріяла, як нагороду за те, що вона все ж таки взялася за розум.