Мої бабуся і дідусь були разом близько 45 років. Вони ніколи не сварилися, але і не відрізнялися теплими почуттями один до одного. 2 роки тому бабусі прийшла телеграма зі словами: «Я від тебе йду. Це моє остаточне рішення.». Тоді бабуся встала на коліна і почала дякувати богові за такий щедрий подарунок. Бабуся завжди була усміхненою, доброю хохотушкою, яку любили всі діти і онуки. Її ніхто в nоганому настрої ніколи не бачив, а от діда… Мій дідусь працював на залізниці.
Робота була у нього важка. Він дуже втомлювався на роботі, і йому з другом часто пропонували поїхати у різні санаторії, але дід постійно відмовлявся. Лише 2 роки тому, коли його здо ров’я серйозно похитнулося, він був змушений зібрати речі та поїхати на кілька днів. Ох, як тоді бабуся зра діла! Тиждень без наказів і контролю. Вона мало не стрибала на місці, коли дід пішов. Коли бабуся отримала таку телеграму від діда, вона відразу ж почала збирати його речі, які залишилися вдома. Єдине, про що бабуся хвилю валася перед поверненням чоловіка – як би він не передумав… Вже через кілька місяців бабуся почала ремонт у своєму старенькому будинку.
Вона обклеїла стіни шпалерами, які були під забороною 45 років. Її чоловік вважав, що вдома всі стіни повин ні бути ідеально білими. Ще баба купила яскраві тканини, з яких пошила шторки і скатертини. Все це теж було заборонено: виключно білі тканини! Коли будинок був перероблений, бабуся сама помолодшала на 10 років. У неї зморшок поменшало, волосся стали рости темні… словом, вона цвіла на очах! Ці зміни у бабусі не залишилися непоміченими сусідськими дідусями, але бабуся провела всі дні, що залишилися з нами: зі своїми дітьми та онуками, які приїжджали до неї майже кожен день.