Вчора я пішла з весілля своєї подруги Галі. Була свідком, а потім, коли з’ясувалося, що її батьків на весіллі не буде, я встала і пішла… Ми з Галею дружили з першого класу. Потім разом приїхали до столиці вчитися в університеті. Тут же Галя познайомилася з Максом, далі kохання і весілля. Батьки Макса (інтелігенція в четвертому поколінні, вся рідня науковці) спочатку чинили опір шлюбу сина, але той пригрозив, що піде з дому, і його батьки здалися… Дядько Паша, батько Галі, працював у лісництві.
Всі в селищі його поважали, а дітлахи так прямо обожнювали його. Ну самі посудіть, літо, спека, поруч із селищем ставок. Але батьки забороняють дітям одним йти купатися. А самим недосуг. А тут дядько Паша строїть малих попарно і веде на ставок. Стежить, щоб ніхто не запливав далеко. Потім збере свою ватагу і веде діточок додому. Природно, що діти дуже любили дядька Пашу. І ніхто, ні дітвора, ні дорослі жодного разу не дорікнули йому за природний недолік. Дядько Паша заїкався.
А тітка Марина, мама Галі, працювала листоношею. Розносила листи і пенсії. А якщо якій-небудь старенькій важко дійти до пошти і оnлатити комунальні nлатежі, то тітка Марина сама оnлатить і чек принесе. А ще у них вдома був телефон. І сусіди йшли до них дзвонити. Нікому відмови не було. Тому і дядька Пашу, і тітку Марину в селищі всі любили і поважали… — А де дядько Паша і тітка Марина? — запитала я у Галі, коли сіли за стіл в ресторані. — Їх не буде. Я їм сказала, що на весіллі буде тільки молодь. — Навіщо ти їх обдурила?! — Ну ти ж бачиш, який тут контингент зібрався. Суцільно вчені. Мої батьки зганьбили б мене заїканням і плямканням. Я встала, зірвала свої регалії свідка, кинула в обличчя kолишній подрузі і пішла.