Степан завжди вважав своє життя стабільним і впорядкованим. У свої 41 рік він жив у маленькому містечку, часто виїжджав у відрядження до віддалених сіл і селищ, де затримувався на день або два. Його дружина, Настя, звикла до таких поїздок чоловіка і довіряла йому, навіть не підозрюючи, що в одному з цих сіл у Степана почалося подвійне життя.
Під час однієї з поїздок Степан познайомився з Катею, самотньою, але життєрадісною жінкою, яка жила у своєму будинку за високим парканом. Їхні зустрічі відбувалися лише під час відряджень, і Катя була рада, що в неї з’явився чоловік, який допомагав їй по господарству. Так Степан почав жити подвійним життям, розриваючись між своєю дружиною Настею і своєю коханкою Катею.
Але одного разу доля вирішила інакше. Одного ранку, коли Степан набирав воду з колонки біля будинку Каті, він раптом побачив свою сусідку Тетяну, яка жила в тому ж будинку, що й він із Настею.
— Степане, що ти тут робиш? — зневажливо запитала Тетяна.
Степан відчув, як земля йде з-під ніг. Він розумів, що Тетяна обов’язково розповість про все його дружині. Відчуваючи, що йому нічого не вдасться приховати, Степан спробував вигадати якусь історію, але Тетяна не дала йому жодного шансу.
— Наливай воду в інше відро, і я подивлюся, куди ти їх понесеш, — продовжила вона з усмішкою.
Степан потупцював на місці, набрав воду, щось пробурмотів про те, що прийшов до родичів, і поспішив до будинку Каті. Тетяна, посміхаючись, дивилася йому вслід.
Коли Степан повернувся додому, він знав, що потрібно діяти обережно. Відкривши двері своїм ключем, він спробував залишити все позаду і привітати дружину, як зазвичай.
— Привіт, кохання моє, — сказав він, заходячи в квартиру.
— Вітаю! — відповіла Настя з кухні. — Йди вечеряти!
Але раптом пролунав дзвінок у двері. Настя пішла відчиняти і побачила на порозі Тетяну.
— Привіт, Настя, — почала вона діловито. — Я прийшла з новинами. Чоловік удома?
Настя з жахом слухала розповідь сусідки. Степан намагався все заперечувати, але слова Тетяни не залишали сумнівів. Настя відчувала, як її світ розсипається на очах. Вона не могла повірити, що Степан, якому вона довіряла всі ці роки, зрадив її.
Степан тим часом зблід, розуміючи, що його брехня розкрилася.
— Мені шкода, Насте, — сказав він тихо. — Я не хотів, щоб так сталося.
Але Настя не хотіла більше слухати його виправдання. Вона відчувала себе зрадженою і приниженою.
— Забирайся, — холодно сказала вона. — Я не хочу тебе більше бачити.
Степан покинув квартиру, розуміючи, що втратив усе. Він втратив любов і довіру своєї дружини через короткочасну захопленість іншою жінкою. Ідучи вулицею, він розумів, що скоїв страшну помилку, і йому доведеться жити з наслідками цього рішення до кінця свого життя.