Володимиру було тридцять два роки, коли він зустрів Аліну. Вже після першої зустрічі він зрозумів, що вона та єдина, яку він шукав усе життя. Їхні стосунки розвивалися швидко і природно, вони відчували, що це подарунок долі, тому дуже цінували свою зустріч. Проте, з весіллям не поспішали — хотіли накопичити гроші на справжнє свято і не влазити в борги. Лише через рік вони офіційно стали чоловіком і дружиною. Їхнє життя було спокійним і щасливим, без сварок і конфліктів. Володимир та Аліна добре ладнали з батьками одне одного, що було важливо, адже обидва були пізніми дітьми, а батьки — вже літніми.
Одного разу Надія Іванівна, мати Володимира, запросила їх на свій день народження. Вона любила відзначати його у родинному колі.
— Що подаруємо твоїй мамі? — поцікавилася Аліна.
— Я не знаю. Вона завжди каже, що їй нічого не потрібно.
Аліна не могла зрозуміти, як можна піти на день народження без подарунка. Володимир пояснив, що мати радіє не подарункам, а тому, що вся родина збирається разом. Проте Аліна вирішила подарувати Надії парфуми, хоча не знала, які саме вибрати, тому звернулася до консультанта за порадою.
Коли Володимир дізнався про цей подарунок, він висловив сумнів:
— Мама любить запах кориці й ванілі, їй нема чого парфуми.
Однак Аліна не стала сперечатися й дотрималася свого рішення. Коли вона подарувала Надії Іванівні парфуми, та розплакалася від радості. Вона зізналася, що ніколи не дозволяла собі купувати парфуми, адже це занадто дорого. Вона завжди просила щось для дому, не відчуваючи, що має право на такі особисті подарунки.
Ця ситуація змусила Володимира задуматися. Він зрозумів, що вони з батьком ніколи не дарували матері нічого для неї самої, тільки для дому. Під час їхнього літнього відпочинку на дачі, батько Володимира, Сергій Антонович, згадував, що Надія ніколи не любила прикраси. Аліна поцікавилася, чи дарували їй щось вартісне. Сергій відповів, що дарував намиста з черепашок і кільце з пластмаси, але Надія прибрала їх у комод.
Аліна задумалася і запропонувала чоловікові на Новий рік подарувати матері золотий ланцюжок або браслет.
— Навіщо? Вона все одно не носить прикраси, — заперечив Володимир.
— Може, вона просто не наважувалася попросити щось справжнє, а ви з батьком про це не задумалися, — відповіла Аліна.
Володимир згадав випадок із парфумами і зрозумів, що дружина має рацію. Він погодився, що його мама все життя економила на собі, думаючи лише про сім’ю.
На Новий рік вони подарували Надії Іванівні золоті сережки з перлами. Вона знову розплакалася від щастя й подякувала Аліні:
— Як добре відчувати себе жінкою. Завжди шкодувала, що не народила доньку, але тепер у мене є ти.
Надія Іванівна знала, що такий подарунок — це ідея Аліни, і була їй дуже вдячна.