Таня з донькою вирушили в село, щоб відвідати бабусю з дідусем, які жили в сорока кілометрах від міста. Під час зворотної дороги Саша, її семирічна донька, задрімала в машині. Вона тільки-но готувалася стати першокласницею, тому швидко втомлювалася. Під’їхавши до дому, Таня розбудила доньку. Однак квартира зустріла їх незвичною тишею.
— Тату, ми вдома! — радісно вигукнула Саша, але відповіді не було.
Таня зайшла в кімнату і побачила безлад. На столі лежала записка, де чоловік написав, що покохав іншу жінку і пішов. Сльози самі собою почали текти по її обличчю, але вона намагалася стриматися, адже поруч була донька.
— Мамо, що сталося? А де тато? — запитала Саша, сповнена здивування.
— Все добре, сонечко, не хвилюйся, — відповіла Таня, намагаючись зберігати спокій.
Зрада чоловіка дуже поранила її, але вона тримала себе в руках заради доньки. Відтоді вони зовсім не бачилися з ним. Таня не подала на розлучення, десь глибоко в душі вона все ще любила чоловіка і сподівалася на примирення. Проте кожна думка про нього завдавала їй болю.
Одного дня зателефонувала її подруга:
— Таню, я бачила твого чоловіка нещодавно. Він виглядав жахливо! Я дізналася, що у нього серйозний діагноз. Як він зараз?
Таня була приголомшена, вона нічого не знала про його хворобу. Вона зателефонувала друзям і дізналася, в якій лікарні він знаходиться. Виявилося, що чоловік збрехав про іншу жінку, щоб захистити Таню від необхідності бути поруч під час його тяжкого лікування, яке могло не дати результатів.
Коли Таня прийшла до лікарні та побачила чоловіка, вона не витримала і розплакалася:
— Який же ти дурень. Такі труднощі ми повинні долати разом!
На щастя, лікування принесло свої плоди, і чоловік одужав.