Ніна Іванівна виховувала свого сина Анатолія сама, адже чоловік пішов з родини після пологів. Проте вона виховала його гідно, він виріс роботящим і відповідальним. Після служби в армії влаштувався на завод, а через кілька місяців зустрів Наталку, красиву і скромну дівчину, і швидко одружився з нею.
Наташа відразу сподобалася Ніні Іванівні. Вона була тихою, скромною і завжди допомагала по господарству. Незважаючи на те, що сім’я жила в однокімнатній квартирці, вони добре уживалися разом. Наталка була вдячна за дах над головою, адже до цього жила в гуртожитку педагогічного університету.
Незабаром у молодого подружжя народився син, а через два роки — донька. Життя в тісній однокімнатній квартирі стало складним, особливо з двома маленькими дітьми, які часто плакали вночі, не даючи спати ні бабусі, ні татові, котрому треба було йти на роботу.
Ніна Іванівна вирішила діяти. Вона пішла до директора свого підприємства, як ветеран праці, і попросила про нову квартиру. Її поставили в чергу, а поки що виділили кімнату у великій комунальній квартирі. Молоде подружжя з дітьми переїхало туди, щоб трохи полегшити життя.
Але незабаром Анатолій залишив сім’ю. Він почав роман із власницею магазину — доглянутою, самотньою жінкою, у якої була велика квартира. Життя з нею було легшим: не потрібно було турбуватися про дітей чи готувати сніданки. Усе за нього вирішувала нова коханка. Анатолій, хоч і пішов, продовжував справно платити аліменти, і діти не залишилися без засобів для існування.
Ніні Іванівні було соромно за сина, адже він покинув родину. Вона боялася, що Наташа, образившись на Анатолія, може виселити її з квартири, адже та була там прописана. Від цих думок їй стало погано, і її відвезли до лікарні з інфарктом.
Наталя не залишила свекруху в біді. Вона приїхала до лікарні, доглядала за нею, вмовила лікарів перевезти Ніну Іванівну додому, адже та боялася померти в лікарні.
— Наташо, переїжджайте з дітьми до мене, поки я жива, — запропонувала свекруха.
Наталя погодилася. Вона з дітьми переїхала до Ніни Іванівни і доглядала за нею з усією любов’ю та турботою. Свекрусі було приємно, що її невістка так про неї піклується. Анатолій, зайнятий своїм новим життям із коханкою, рідко відвідував матір.
Через місяць Ніна Іванівна пішла з життя, у власному ліжку, так, як і бажала.