Микола Петрович, як і багато його сусідів, був проти відкриття нічного клубу у їхньому районі. Щовечора звідти долинала гучна музика, і біля входу завжди юрмилися натовпи нетверезої молоді. Микола, виходячи на вечірню прогулянку, кожного разу розчаровувався. Сьогодні його особливо роздратувала компанія, яка вийшла з клубу та зайняла лавку неподалік. Молодь голосно сміялася, обіймалася, передавала один одному пляшки та цигарки.
— Ще зрозуміти, як я тепер додому добиратимуся, — промовила Аліса.
— Попуткою, — запропонував Льоша.
— Може, краще подзвониш батькам? — порадила Катя, єдина твереза в компанії. — Це не дуже безпечно, Льошо.
— Ой, Кать, не переймайся. Я ж не вперше. Бачиш, усе зі мною добре, — відповіла Аліса, посміхаючись. — Льошо, зупини мені машину.
Знайти машину виявилося неважко. Доброзичливий водій погодився відвезти дівчину додому. Компанія попрощалася, і Аліса сіла в авто.
— Хтось запам’ятав номер машини? — раптом запитала Катя.
Всі похитали головами.
У машині водій несподівано почав вести дивну розмову:
— У вас, мабуть, була весела компанія? Що святкували?
— День народження, — відповіла Аліса, — ми чудово провели час.
— Тобі, напевно, 18 виповнилося? — запитав водій, звертаючи з дороги.
— Так, — підтвердила дівчина, здивовано дивлячись на нього. — Ви куди звернули? Мій будинок зовсім в іншому напрямку!
— Там аварія, дорога перекрита, — відповів чоловік, але додав швидкості.
Аліса почала панікувати. Слова водія почали звучати моторошно:
— Ти така гарна, але наївна. Ти ж сіла в машину незнайомця, навіть не подумавши про те, що на ній немає номерів. Та ще й у темну ніч…
Аліса зрозуміла, що стала жертвою небезпеки:
— Льоша вас бачив! Вони викличуть поліцію!
— Твої друзі навряд чи зараз думають про тебе. І вистачить намагатися відкрити двері, це марно, — спокійно відповів чоловік.
Аліса дістала телефон, але водій забрав його. Вона була впевнена, що це її останні хвилини. Але раптом чоловік сказав:
— Заспокойся. Я не збираюся тебе чіпати. Я просто хотів провчити тебе, щоб ти більше не сідала до незнайомців. Телефон я поверну, але спершу відвезу тебе додому.
До кінця поїздки Аліса не могла повірити, що все обійдеться. Але водій дійсно привіз її до під’їзду, дав телефон і сказав:
— Іди додому і більше не ризикуй так. Наступного разу може й не пощастити.
Аліса вибігла з машини, навіть не попрощавшись. Вона добре засвоїла цей урок і більше не дозволяла собі таких необачних вчинків.