Моя мама ніколи не кохала мого батька. Це завжди було помітно, і навіть тато розумів це. Проте всі робили вигляд, що в нашій сім’ї все гаразд і ми щасливі. Батьки ніколи не сварилися, вони поважали одне одного, але справжньої любові між ними не було. Я остаточно це усвідомила, коли привела свого хлопця знайомити з батьками.
Мама покликала мене на кухню і несподівано запитала: “Ти точно кохаєш свого хлопця?” Спершу я розгубилася, але відповіла, що кохаю. Після моєї відповіді мама розплакалася і вирішила розповісти мені свою історію.
Виявилося, що в їхньому селі був один хлопець, у якого мама закохалася з першого погляду. Однак він не робив перший крок, бо боявся зізнатися у своїх почуттях. А мама, через свою гордість, не наважувалася підійти до нього першою. Вона довго чекала, намагалася робити натяки, але він так і не зважився проявити ініціативу.
Тоді мама вирішила взяти ситуацію у свої руки: вона хотіла запросити його на побачення і зізнатися в почуттях. Проте, коли вона прийшла до річки, де той хлопець відпочивав із друзями, одна смілива дівчина, яка теж була закохана в нього, скористалася моментом. Хлопець був напідпитку, і ця дівчина завела його в ліс, а потім повернулася в розірваному одязі, звинувативши його в нападі. Хоча ніхто не вірив у цю історію до кінця, батьки хлопця змусили його одружитися з тією дівчиною, щоб уникнути скандалу. У нього не залишалося іншого вибору, і він погодився.
Мама важко переживала цю ситуацію, їй було боляче бачити, як чоловік, якого вона кохала, одружився з іншою. Пройшло три роки, і той хлопець написав їй листа, зізнавшись, що завжди кохав тільки її і що навіть зараз не може полюбити свою дружину. Але на той момент у нього вже була вагітна дружина, а у мами народилася я.
Мама розповіла мені цю історію, щоб я добре подумала, чи дійсно кохаю свого хлопця, і щоб я не поспішала робити вибір, щоб уникнути помилок і болю, який вона пережила у своєму житті.