Моє розлучення стало для мене несподіванкою, і я швидко звикла до ролі матері-одиначки, виховуючи сина самостійно. Родина чоловіка не виявляла жодної підтримки щодо свого онука, але на щастя, мої батьки були поруч. Вони все життя багато працювали й змогли зібрати достатньо заощаджень, щоб на пенсії купити будинок неподалік від моря. Мені ж залишили у спадок 3-кімнатну квартиру, де я жила з сином Олегом.
Всі літні канікули він проводив у бабусі з дідусем, а я іноді гостювала у них. Олег підріс, став розумним і амбітним чоловіком. Він успішно закінчив університет, отримав диплом і знайшов престижну роботу. Незабаром він зустрів Тетяну, з якою вони вирішили одружитися. Після весілля молодята оселилися у моїй квартирі.
Я не мала досвіду в стосунках зі своєю невісткою, тому намагалася бути максимально привітною до Тетяни, щоб між нами склалися добрі стосунки. Проте Тетяна не поспішала відповідати взаємністю. Вона часто ходила з поганим настроєм і скаржилася на життя. Я вирішила дати їй час, щоб вона звикла до нового середовища. Я виділила їм місце в шафі й полиці в холодильнику, купила собі окремі каструльки, щоб не заважати їм у побуті.
Проте сімейне життя принесло молодятам побутові суперечки. Олег з Тетяною часто сперечалися, хто повинен готувати вечерю чи виконувати хатні обов’язки. Вони харчувалися напівфабрикатами або готували яєчню з сосисками. Незабаром вони почали поводитися так, ніби живуть у квартирі самі: речі валялися всюди, брудний посуд горою стояв у раковині, а музика грала до ранку. Одного дня я не витримала і зробила зауваження, але молодята обурилися, що я втручаюся в їхні справи.
Після цього я зрозуміла, що настав час приймати рішучі кроки. Я вирішила розміняти 3-кімнатну квартиру на дві однокімнатні, щоб кожен міг жити окремо. Батьки мене підтримали, але я вирішила залишити нерухомість у своєму володінні, оскільки довіряти Тетяні було ризиковано. Олег зрадів моєму рішенню, а Тетяна промовчала.
Через кілька днів я випадково почула розмову між Олегом і Тетяною. Вона сказала: “Навіщо нам розмінювати цю квартиру? Хай краще твоя мати переїде до своїх батьків, а ми тут залишимось”. Її слова мене так обурили, що я не стрималася й розсміялася. Як могла ця молода дівчина командувати моїм життям і розпоряджатися моїм майном?
Олег і Тетяна зблідли, коли зрозуміли, що я все це чула. Після недовгих роздумів я сказала: “Збирайте речі. Я не буду переїжджати й не розмінюватиму квартиру. Прийшов час вам самим будувати своє сімейне життя.”
Протягом двох місяців ми не спілкувалися, але згодом Олег прийшов з вибаченнями. Я не тримала на нього зла, адже це йому жити з Тетяною, а не мені.