Віктор повернувся додому з роботи, де на нього вже чекала вечеря, приготована дружиною. Коли він побачив, що вона зробила борщ, його охопив гнів. Він розпочав сварку, звинувативши Олю в тому, що вона занадто ним опікується і приділяє йому забагато уваги. Віктор навіть згадав слова своєї матері, яка попереджала, що Оля його “з’їсть”. Оля мовчки слухала, сльози текли по її обличчю, але вона нічого не могла сказати у відповідь. Її м’який характер не дозволяв їй суперечити.
Сварка досягла свого піку, коли Віктор заявив, що хоче розлучення і сказав Олі, що вона повинна забратися з квартири. Але на цей раз Оля не втримала своїх емоцій. Витерши сльози, вона спокійно відповіла, що квартира належить їй, і якщо йому щось не подобається, то це він має піти. Віктор не очікував такого опору. Його охопила ще більша лють. Він пригрозив, що відсудить у неї квартиру і доведе, що вона меркантильна.
Того ж вечора Віктор зібрав свої речі і покинув дім. Оля благала його залишитися, але він був непохитний. Зачинивши двері за ним, вона впала на підлогу і гірко заплакала. Цей день був для неї особливим — річниця їхнього весілля, і вона спеціально залишила дитину у матері, щоб провести його з Віктором. Але замість цього отримала розбиті мрії.
Віктор, ходячи вулицями, лише більше розлютився. Він не очікував, що Оля буде відстоювати свої права. У його голові вирували думки про нову жінку — Анжелу, з якою він нещодавно познайомився. Вона була зовсім іншою: впевненою, рішучою. Її характер приваблював його, і він був готовий залишити сім’ю заради неї.
На наступний день Оля поїхала до батьків, щоб забрати дитину. Вона намагалася виглядати спокійною, але мама відразу зрозуміла, що щось не так. Оля розповіла їй все, і мама порадила їй використати цей момент для змін: почати доглядати за собою, знайти роботу і зайнятися кар’єрою. Мама нагадала їй, що вона пожертвувала багато чим заради Віктора.
Увечері Оля довго думала про слова матері. Вона згадала, як кілька місяців тому зустріла старого знайомого, Миколу, який запропонував їй роботу. Оля тоді навіть не розглядала цю можливість, але тепер вирішила зателефонувати. Вони домовилися про зустріч, і Микола з радістю взяв її на роботу. Їхні відносини швидко перейшли в романтичне русло, і через півроку вони вже були парою.
Минуло десять років. Оля досягла значних успіхів у кар’єрі, вийшла заміж за Миколу і була щасливою. Одного разу, на вулиці, вона випадково зустріла Віктора. Він виглядав змученим і розчарованим. З’ясувалося, що життя з Анжелою виявилося зовсім не таким, як він очікував: вона виявилася деспотичною і нещадною.
Віктор був приголомшений, побачивши Олю такою успішною, красивою і радісною. Він зрозумів, що зробив помилку, але було вже пізно. Оля, дізнавшись про його теперішнє становище, тільки посміхнулася. Вона подумала, що справедливість все ж існує, і іноді життя дає те, на що ти заслуговуєш.